Про обов’язкове страхування

З А К О Н   У К Р А Ї Н И

Про обов’язкове страхування цивільно-правової
відповідальності власників наземних
транспортних засобів

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 1, ст.1 )

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2902-IV ( 2902-15 ) від 22.09.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.3 N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008, ВВР, 2009, N 10-11, ст.137 N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 23, ст.160 N 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011, ВВР, 2011, N 39, ст.386 N 3462-VI ( 3462-17 ) від 02.06.2011, ВВР, 2011, N 52, ст.591 N 3565-VI ( 3565-17 ) від 05.07.2011, ВВР, 2012, N 5, ст.34 N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011, ВВР, 2012, N 7, ст.53 N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012, ВВР, 2013, N 30, ст.344 N 5316-VI ( 5316-17 ) від 02.10.2012, ВВР, 2013, N 38, ст.502 N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2013, N 48, ст.682 }

{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/2014 ( v007p710-14 ) від 23.12.2014 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 580-VIII ( 580-19 ) від 02.07.2015, ВВР, 2015, N 40-41, ст.379 N 766-VIII ( 766-19 ) від 10.11.2015, ВВР, 2015, N 52, ст.482 }

{ У тексті Закону слова «ліміт відповідальності страховика» у всіх відмінках замінено словами «страхова сума» у відповідному відмінку, а слово «директор» у всіх відмінках — словами «генеральний директор» у відповідному відмінку згідно із Законом N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }

{ У тексті Закону слова «Державтоінспекція МВС України» та «підрозділи Державтоінспекції МВС» в усіх відмінках і числах замінено словами «відповідні підрозділи МВС України» у відповідному відмінку і числі згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

Цей Закон регулює відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі — обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1.1. страхувальники — юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
1.2. страховики — страхові організації, що мають право на здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування» ( 85/96-ВР );
1.3. потерпілі — юридичні та фізичні особи, життю, здоров’ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу;

{ Пункт 1.3 статті 1 в редакції Закону N 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011 }

1.4. особи, відповідальність яких застрахована, — страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

{ Пункт 1.4 статті 1 в редакції Законів N 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011, N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }

1.5. наземні транспортні засоби (далі — транспортні засоби) — це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах. { Абзац перший пункту 1.5 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012, N 766-VIII ( 766-19 ) від 10.11.2015 }
У цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу; { Пункт 1.5 статті 1 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011 }
1.6. власники транспортних засобів — юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах;

{ Пункт 1.6 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3565-VI ( 3565-17 ) від 05.07.2011 }

1.7. забезпечений транспортний засіб — транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована;

{ Пункт 1.7 статті 1 в редакції Закону N 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011 }

1.8. страховий поліс — єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору;

{ Пункт 1.8 статті 1 в редакції Закону N 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011 }

1.9. бонус-малус — коригуючий коефіцієнт, за допомогою якого страховик коригує страхову премію залежно від того, чи були страхові випадки по відношенню до об’єкта страхування у певному проміжку часу;

{ Пункт 1.9 статті 1 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }

1.10. Уповноважений орган — національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг; { Пункт 1.10 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 }
1.11. страховий сертифікат «Зелена картка» — страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах — членах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті;
1.12. дорожньо-транспортна пригода — подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

{ Статтю 1 доповнено пунктом 1.12 згідно із Законом N 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011 }

Стаття 2. Законодавство про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

2.1. Відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Цивільним кодексом України ( 435-15 ), Законом України «Про страхування» ( 85/96-ВР ), цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

{ Пункт 2.1 статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011 }

2.2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то на території України застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Мета здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності

Обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Стаття 4. Суб’єкти обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності

Суб’єктами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі — МТСБУ), потерпілі.

{ Стаття 4 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }

Стаття 5. Об’єкт обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності та умови відшкодування шкоди

Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Розділ II

УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРІВ ОБОВ’ЯЗКОВОГО
СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Стаття 6. Страховий випадок

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

{ Стаття 6 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }

Стаття 7. Визначення розміру страхового платежу

7.1. Розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону. Страховику забороняється встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований в інший спосіб.
7.2. Розмір базового страхового платежу, перелік, значення коригуючих коефіцієнтів та порядок їх застосування затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ. Пропозиції МТСБУ щодо розміру базового страхового платежу та значень коригуючих коефіцієнтів підтверджуються актуарними розрахунками з урахуванням рівня збитковості даного виду страхування в цілому по галузі за останній розрахунковий період, який становить не менше року, та статистичних даних. Якщо Уповноважений орган протягом 60 календарних днів з дня внесення МТСБУ пропозиції не затвердив розмір базового страхового платежу, перелік, значення коригуючих коефіцієнтів та порядок їх застосування, діють попередні коригуючі коефіцієнти, порядок їх застосування та розмір базового страхового платежу.
7.3. Для договорів міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Кабінет Міністрів України встановлює максимальні розміри страхових платежів, у межах яких МТСБУ встановлює обов’язкові для своїх повних членів єдині розміри страхових платежів за такими договорами.

{ Стаття 7 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }

Стаття 8. Бонус-малус

8.1. Для заохочення безаварійної експлуатації транспортних засобів, при укладанні договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності більше ніж на півроку, страховики мають право застосовувати коригуючий коефіцієнт залежно від наявності чи відсутності страхових випадків з вини осіб, відповідальність яких застрахована, в період дії попередніх договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (бонус-малус), який розраховується кожним із страховиків з урахуванням положень пункту 7.1 статті 7 цього Закону.

Клас на Коригуючий Клас по закінченню строку страхування
початок коефіцієнт з урахуванням наявності страхових
строку випадків з вини страхувальника
страхування
0 1 2 3
страхових страхова страхові страхові
виплат виплата виплати виплати

М 2.45 0 М М М

0 2.3 1 М М М
1 1.55 2 М М М
2 1.4 3 1 М М
3 1 4 1 М М
4 0.95 5 2 М М
5 0.9 6 3 1 М
6 0.85 7 4 1 М
7 0.8 8 4 1 М
8 0.75 9 5 2 М
9 0.7 10 5 2 1
10 0.65 11 6 2 1
11 0.6 12 6 2 1
12 0.55 13 6 2 1
13 0.5 13 7 2 1
{ Пункт 8.1 статті 8 в редакції Закону N 2902-IV ( 2902-15 ) від 22.09.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }

8.2. При укладанні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальнику присвоюється клас залежно від частоти страхових випадків, які виникли з вини особи, відповідальність якої застрахована.
8.3. При укладанні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності вперше страхувальнику присвоюється клас 3.
8.4. Залежно від кількості страхових випадків, які виникли у період дії попередніх договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності при укладанні з ним такого договору на новий строк, застосовується підвищуючий коефіцієнт страхового тарифу з присвоєнням більш низького класу до найнижчого — М чи з урахуванням безаварійної експлуатації транспортного засобу та при відсутності страхових випадків, які виникли з вини страхувальника, — понижуючий коефіцієнт з присвоєнням більш високого класу.
8.5. Значення цього коригуючого коефіцієнта та порядок його застосування можуть переглядатися Уповноваженим органом відповідно до пункту 7.2 статті 7 цього Закону.

{ Статтю 8 доповнено пунктом 8.5 згідно із Законом N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }

Стаття 9. Страхова сума

9.1. Страхова сума — це грошова сума, у межах якої страховик зобов’язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
9.2. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
У разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п’ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується.
9.3. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.
9.4. Страхові виплати за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
9.5. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

{ Стаття 9 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }

Стаття 10. Види договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності та територія дії договорів

10.1. Відповідно до цього Закону укладаються такі види договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності:
внутрішній договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі — внутрішній договір страхування);
договір міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі — договір міжнародного страхування).
10.2. Внутрішні договори страхування діють виключно на території України.
10.3. Договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. Договори міжнародного страхування, які діють на території країн — членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом «Зелена картка», що визнається і діє в цих країнах.
10.4. Під час в’їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов’язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування «Зелена картка» або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.

Стаття 11. Інформація про договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності

Страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності ( z0691-10 ), яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Стаття 12. Встановлення франшизи

12.1. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
12.2. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров’ю потерпілих, не застосовується.

Стаття 13. Особливості страхування цивільно-правової відповідальності окремих категорій громадян України

13.1. Учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

{ Офіційне тлумачення положень пункту 13.1 статті 13 див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/2014 ( v007p710-14 ) від 23.12.2014 }

13.2. Розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України — учасник війни, інвалід II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об’єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

{ Пункт 13.2 статті 13 в редакції Закону N 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 } { Стаття 13 в редакції Закону N 2902-IV ( 2902-15 ) від 22.09.2005 }

Стаття 14. Забезпечення права страхувальника щодо вибору страховика

14.1. Страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
14.2. Страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

{ Пункт 14.2 статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011 }

14.3. Нав’язування послуг окремих страховиків органами державної влади та управління при укладанні договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів забороняється.
14.4. Забороняється укладання договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності в місцях проведення реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів та оформлення дозвільних документів, у місцях контролю наявності страхових полісів, крім пунктів пропуску через державний кордон України.
Укладання договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється у порядку, визначеному Уповноваженим органом.

( Пункт 14.4 статті 14 в редакції Закону N 2902-IV ( 2902-15 ) від 22.09.2005 )

{ Статтю 15 виключено на підставі Закону N 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011 }

Стаття 16. Використання страхових сертифікатів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка»

У разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн — членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка» власник такого транспортного засобу зобов’язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом «Зелена картка».
Виїзд з України до країн — членів міжнародної системи автострахування «Зелена картка» транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, у разі відсутності договору міжнародного страхування, укладеного зі страховиком — повним членом МТСБУ і посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом «Зелена картка», забороняється.

{ Статтю 16 доповнено частиною другою згідно із Законом N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }

Стаття 17. Укладання договору страхування

17.1. Страховики зобов’язані укладати договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
Внутрішні договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладаються строком на один рік. { Пункт 17.1 статті 17 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011 }
Укладення внутрішніх договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності на строк менший, ніж один рік, але не менш як на 15 днів допускається виключно щодо транспортних засобів: незареєстрованих — на час до їх реєстрації, тимчасово зареєстрованих — на час до їх постійної реєстрації, зареєстрованих на території іноземних держав — на час їх перебування на території України. { Пункт 17.1 статті 17 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011 }
Міжнародний договір «Зелена картка» може укладатися на строк 15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 4 місяці, 5 місяців, 6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців або один рік. { Пункт 17.1 статті 17 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом N 3045-VI ( 3045-17) від 17.02.2011 }
Договором внутрішнього страхування протягом строку його дії може бути визначений період використання транспортного засобу, що не може становити менш як шість календарних місяців. { Пункт 17.1 статті 17 доповнено абзацом п’ятим згідно із Законом N 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011 }
Договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов’язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух» ( 3353-12 ), укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов’язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. { Пункт 17.1 статті 17 доповнено абзацом шостим згідно із Законом N 3565-VI ( 3565-17 ) від 05.07.2011 }
Договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов’язковому технічному контролю, укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов’язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух» ( 3353-12 ). { Пункт 17.1 статті 17 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом N 3565-VI ( 3565-17 ) від 05.07.2011 }
17.2. Поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

{ Пункт 17.2 статті 17 в редакції Законів N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010, N 5316-VI ( 5316-17 ) від 02.10.2012 }

17.3. При укладенні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов’язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
17.4. У разі втрати страхового поліса страховик зобов’язаний протягом семи календарних днів безкоштовно видати дублікат цього поліса на підставі заяви страхувальника. У разі втрати дубліката умови його повторної видачі визначаються договором.
17.5. При укладенні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик зобов’язаний безоплатно видати страхувальнику спеціальний знак, що затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, та бланк повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також перелік представників страховика, уповноважених виконувати функцію такого страховика щодо опрацювання претензій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. У разі втрати або використання бланка повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик на підставі письмової заяви страхувальника зобов’язаний безоплатно видати йому новий бланк такого повідомлення.

{ Статтю 17 доповнено пунктом 17.5 згідно із Законом N 2902-IV ( 2902-15 ) від 22.09.2005; в редакції Закону N 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011 }

17.6. Особливості укладення договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюються у порядку, визначеному Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

{ Статтю 17 доповнено пунктом 17.6 згідно із Законом N 3045-VI ( 3045-17 ) від 17.02.2011 }

17.7. МТСБУ може встановлювати єдині умови перестрахування договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, які є обов’язковими для членів МТСБУ.

{ Статтю 17 доповнено пунктом 17.7 згідно із Законом N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }

Стаття 18. Дострокове припинення договору страхування з ініціативи страхувальника

18.1. Дія договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності може бути достроково припинена:
18.1.1. за письмовою вимогою страхувальника, про що він зобов’язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення дії договору страхування та надати оригінал поліса страховику;
18.1.2. у разі виходу транспортного засобу з володіння страхувальника проти його волі або знищення транспортного засобу;
18.1.3. з інших підстав, передбачених законом.

{ Підпункт 18.1.3 пункту 18.1 статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }

18.2. У разі дострокового припинення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик вилучає страховий поліс та анулює його і за умови відсутності виплат страхового відшкодування за цим договором повертає страхувальнику частку страхового платежу, яка обчислюється пропорційно до періоду страхування, що залишився до закінчення строку дії договору, з утриманням, у передбачених законом випадках, понесених витрат на ведення справи, але не більше 20 відсотків цієї частки.
Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням умов договору страховиком, такий страховик повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі у повному обсязі.

{ Пункт 18.2 статті 18 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }

Стаття 19. Дострокове припинення договору страхування з ініціативи страховика

19.1. Дія договору може бути припинена в односторонньому порядку з ініціативи страховика у разі, якщо виплачена сума відшкодування за чинним договором перевищила агрегатну страхову суму. { Абзац перший пункту 19.1 статті 19 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }
Агрегатна страхова сума визначається додаванням страхових сум за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю, та за шкоду, заподіяну майну потерпілих, на одного потерпілого. { Абзац пункту 19.1 статті 19 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }
У цьому випадку страховик зобов’язаний письмово повідомити страхувальника протягом 24 годин. Договір вважається дійсним протягом 10 календарних днів з дня надіслання повідомлення щодо припинення договору.

{ Пункт 19.2 статті 19 виключено на підставі Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }

Стаття 20. Чинність договору страхування у разі ліквідації страховика

20.1. У разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору.
20.2. У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов’язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія.
20.3. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов’язки за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов’язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов’язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

{ Пункт 20.3 статті 20 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }

Стаття 20-1. Чинність договору страхування у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу

20-1.1. У разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії.
20-1.2. У разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов’язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність.
20-1.3. У разі смерті страхувальника — фізичної особи його права та обов’язки за договором страхування переходять до осіб, які одержали забезпечений транспортний засіб у спадщину.
20-1.4. Якщо страхувальник — юридична особа припиняється і встановлюються його правонаступники, права і обов’язки страхувальника за договором страхування переходять до правонаступника.

{ Закон доповнено статтею 20-1 згідно із Законом N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }

Стаття 21. Забезпечення обов’язковості страхування цивільно-правової відповідальності

21.1. З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Стосовно транспортних засобів, які не беруть участі в дорожньому русі, укладення договору страхування є необов’язковим.
Транспортний засіб має відповідати вимогам, передбаченим пунктом 1.7 статті 1 цього Закону, з моменту взяття ним участі в дорожньому русі на території України. { Абзац третій пункту 21.1 статті 21 в редакції Закону N 5090-VI ( 5090-17 ) від 05.07.2012 }
Положення цього пункту не поширюється на осіб, які звільнені від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону.
21.2. Контроль за наявністю договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється:
Відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху ( 1306-2001-п ) та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; { Абзац другий пункту 21.2 статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3565-VI ( 3565-17 ) від 05.07.2011, N 766-VIII ( 766-19 ) від 10.11.2015 }
органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
21.3. При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов’язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред’являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
21.4. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

{ Стаття 21 в редакції Закону N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 }